СЬОГОДНІ: Вівторок, 28.06.2022, 12:57

Чи здійснить Білорусь напад на Україну

Потрібно розуміти, що Білорусь, на жаль, межує з Україною, і ризик використання Путіним її армії існує

Останні тижні зріс ризик нападу Білорусі на Україну. Лукашенко активно проводить військові навчання, увесь час пересуваючи дату їхнього закінчення, відбуваються масові військові тренування, на кордоні з Україною розгорнуті додаткові засоби радіоелектронної боротьби, населення Білорусі готують до переходу від «мирного до воєнного часу». Крім того, Лукашенко має наміри збільшити кількісно власну армію до 80 тис. осіб. Та найгучнішою заявою самопроголошеного білоруського диктатора можна вважати ту, в якій він озвучив ймовірні наміри воювати за Західну Україну, щоб її «не відтягнув Захід». Звісно, що така послідовність кроків і заяв не додають оптимізму, а тому до ризику відкриття нового фронту потрібно ставитись серйозно. Проте, наразі, можна зробити висновок, що всі дії та слова Лукашенка мають за мету не напад на Україну, а відволікання уваги та розпорошення наших військових потужностей. Про це свідчать декілька чинників.

По-перше, станом на 13 червня Росія так і не здобула стратегічної переваги ані на Сході, ні на Півдні нашої країни. На Півдні окупанти здійснюють оборонну захоплених позицій, на Сході продовжують вести наступальні дії. Водночас, аби отримати певну тактичну перемогу, окупанти здійснюють масовані артилерійські обстріли, що вказує на відсутність можливості у росіян перемагати в наземних операціях. Аби полегшити просування своїх сил, Путін, ймовірно, починає використовувати Лукашенка, чия країна давно є гібридною зброєю в руках Кремля.

По-друге, Лукашенко ніколи не мав і не має власної принципової позиції щодо перебігу війни в Україні. Такі як він, завжди обирають переможця, тобто він буде завжди з тим, хто перемагає, а не програє. Наразі війна йде таким чином, що не видно явного переможця. А тому Лукашенко буде вичікувати та робити все, аби Путін не зміг затягнути його у війну в сенсі залучення білоруських збройних сил.

Третій момент — стан підготовки білоруської армії. Ми маємо розуміти, що білоруський солдат — це солдат, який бачив війну виключно з екранів телевізорів. Він не вміє воювати, не має на те жодної мотивації, окрім залякувань командування, не розуміє, навіщо йому і його країні здійснювати напад на Україну. Крім того, цей солдат бачить, як четвертий місяць поспіль українці дають гідну відсіч «другій армії світу», а тому розуміє, що в Україні для нього не буде легкої прогулянки. Деморалізація білоруського солдата — це фактор, який враховують в Мінську. Якщо і не сам Лукашенко, то його генерали.

Четвертий момент — ризик втратити владу. Участь Білорусі у війні проти Україну сприятиме зростанню ймовірності втрати влади Лукашенком. Водночас цей ризик буде вимальовуватися з декількох сторін. Насамперед говоримо про настрої серед частини населення Білорусі, яка не підтримала Лукашенка на виборах 2020 року, а сьогодні не розуміє, навіщо їм війна з Україною. Також, варто зважати на фактор білоруських партизанів, які у разі відкритого нападу Лукашенка не стоятимуть осторонь, а можуть розгорнути потужний рух опору всередині Білорусі.

Не варто забувати і про економічну складову. Санкції боляче вдарили по офіційному Мінську. Лукашенко розуміє, що навряд чи Путін наразі здатен компенсувати йому усі збитки, які він потерпає від дії західних санкцій. А тому для білоруського диктатора важливо залишати певне «вікно можливостей» контактів з Заходом, аби продовжувати діалог щодо часткового зняття санкцій. Проте, наразі це вікно є дуже вузьким, тому що, з високою ймовірністю, план Лукашенка вивозити українське зерно через територію Білорусі на порти Прибалтики так і залишиться планом. Наразі ані США, ні ЄС не підуть на це. Хоча, як би це цинічно не звучало, для України це був би набагато кращий варіант, аніж розмінування Чорного моря та експорт зерна під російськими та турецькими конвоями.

З іншої сторони, Путін може впливати на Лукашенка і змусити його здійснити напад. Впливати він буде тільки у один спосіб, ім’я якому шантаж. Кремлівський диктатор може шантажувати білоруського колегу сім’єю, усуненням від влади, соціально-політичним хаосом, який Росія має можливості влаштувати на території Білорусі. Також він може погрожувати йому економічними важелями впливу, але, все ж таки, в найближчі тижні, Путін буде використовувати Білорусь як плацдарм для власних військ. Саме так сталося 9 червня, коли з військового аеродрому в Барановичах у небо піднялися три винищувачі РФ, які здійснили удар по Новоград-Волинському Житомирської області. На жаль, такі кроки Росії можуть тільки множитися.

Сьогодні потрібно розуміти, що Білорусь, на жаль, межує з Україною, і ризик використання Путіним її армії існує. Проте також треба розуміти, що цей ризик зростатиме у разі відсутності будь-яких успіхів Росії на Сході України. Також він може зростати у випадку ефективних і продуктивних контратак ЗСУ на Півдні нашої країни. Лукашенко — чи не останній аргумент негідника та вбивці Путіна і коли він почне його використовувати на повну, це буде сигналом, що справи у окупантів взагалі кепські. Тоді нам треба буде вистояти і перемогти, як би важко нам не далася така перемога. Після задіяння Лукашенка у Путіна залишиться тільки ядерна зброя. Чи дозволить Захід йому й надалі шантажувати усіх цієї зброєю? Нехай на це питання чесно відповість сам Захід. Насамперед, самому собі, а вже потім — іншим. Тому що без чіткого розуміння цілей, ніколи не можна здобути перемогу над тиранією. А наразі цілі Заходу залишаються розмитими та незрозумілими. Принаймні для більшості українців.

Сергій Постоловський, письменник, політичний аналітик, кандидат політичних наук