СЬОГОДНІ: Вівторок, 20.04.2021, 19:02

Олена Степанюк: Вчитель – лише професія чи стиль життя?

Кожна людина у своєму житті проходить через майстерність та працю вчителя. Вчитель – це та людина, котра допомагає сформувати особистість,  її світогляд, характер та життєві принципи, які потрібні для самореалізації у суспільстві.

Олена Степанюк, рівненська педагогиня стверджує, що вчителювання – це не просто професія, це стиль життя.

Олено, ваша професія вчитель образотворчого мистецтва. Розкажіть, що спонукало до вибору саме цієї професії?

Насамперед, я не знала, що буду викладачем, тому що в шкільні роки ще не визначилась ким хочу стати, чому саме хочу присвятити своє життя, але моя історія розпочалася з того, що в один прекрасний день приїхав погостювати мій рідний дядя і привіз в подарунок книжечку з казками, де мені дуже сподобалась одна ілюстрація. Я попросила, щоб він мені її намалював. Згодом сама спробувала перемалювати і в мене вийшло. Ну і так мої здібності проявились. Скажімо, неочікувано. Згодом тітка записала мене до дитячої художньої школи, я склала чудово іспити, а далі вчилась і намагалася працювати на відмінно протягом п’яти років. Мені дуже подобалось. Пізніше закінчила навчання у школі і на той момент вже знала, що хочу далі розвиватись у художній сфері та передавати свої знання й уміння комусь. Тому вирішила стати вчителем. Згодом вступила до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет. Навчалася за спеціальністю «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво».

А чи задумувались щодо вибору іншої професїї?

Трішки задумувалась. Я дуже люблю тварин і тоді були думки про те, щоб  стати ветеринаром, але мої здібності проявились у іншому.

Чи були перешкоди на шляху здобуття професії? Якщо так, то які?

Ні, не було. Все йшло «як по маслу».

Чи є у вас власний підхід та метод у викладанні?

Звісно що є! І думаю, що у кожного педагогічного працівника він повинен бути. Насамперед потрібно з дітьми спілкуватися, відкритися до них самому і тоді й діти відкриються, а отже налагодити комунікативний зв‘язок буде простіше, що є досить важливим.

Які якості мають бути притаманні педагогу?

Окрім професійних якостей педагог повинен бути цікавим для учнів, своїх колег та самого себе. Також він повинен вміти дружити з дітьми та сприяти створенню теплих, комфортних стосунків між самими учнями.

Вам легко та комфортно працювати з усіма учнями?

Особисто мені легко та комфортно знайти спільну мову з усіма моїми учнями. За дванадцять років вчителювання не було непорозумінь чи неприємних ситуацій і пригод. Вони мене вміють слухати, а я їх. Я вмію з ними домовлятися.

Збираючись щодня на роботу, чи відчували ви, що вам це набридло, що не хочеться працювати з учнями?

Не буду лукавити, тому що таке відчуття час від часу надходить, але це скоріше залежить від мого емоційного стану. А от з учнями мені направду подобається працювати, тому що вони всі різноманітні, цікаві, талановиті, позитивні та дуже щирі, проте, часом їхня поведінка бажає кращого, але я вмію з ними розмовляти і це питання вирішується досить швидко.

Чи віднесете ви ваш навчальний предмет до списку найважливіших?

Варто сказати, що кожен предмет є важливим, тут потрібно зазначити, що учні самі вирішають, що їм подобається, що для них цікаве. Хтось любить цифри і в майбутньому хоче стати інженером, а хтось – малювати чи ліпити і планує стати архітектором, наприклад. З кожним роком образотворче мистецтво все сміливіше входить в шкільне життя. Засобами образотворчого мистецтва виражається вся краса навколишнього середовища. Я думаю, що цей предмет можна віднести до списку необхідних, адже після складних, наповнених великою кількістю інформації уроків, дітям варто «перезавантажити» мозок, а це, на мою думку, можна зробити за допомогою творчості.

Останній рік в Україні та світі активно практикується дистанційне навчання. Яке ваше ставлення до цього, чи зручно працювати?

Ви знаєте, що є як «плюси», так і «мінуси». У більшій мірі важко, тому що кожній дитині потрібно пояснити, підказати, допомогти, а зробити це завдяки онлайн-урокам досить складно. Не виходить якісно донести учневі інформацію, оцінити його розуміння поданого матеріалу. Можна сказати, що дистанційне навчання є не таким ефективним як очне. Але з іншого боку добре, тому що вдома, не потрібно кудись поспішати.

Впливає дистанційне навчання на успішність та продуктивність школярів?

Звичайно впливає! Вони губляться, не знають що робити, у них гірше виходить. Насамперед для них навчання в такий метод – це складно.

Олено, як ви думаєте, чи буде професія вчителя актуальна у майбутньому? Чи зможуть її замінити?

Я переконана, що вчитель буде потрібним завжди. Ця професія одна з найпочесніших, найшанованіших та найвідповідальніших. Можна сказати, що вчитель створює майбутнє країни, тому що від його праці багато в чому залежить різнобічність розвитку знань молодого покоління, його переконання, світогляд, моральні цінності. Педагогічна діяльність вимагає особливого покликання. Особисто для мене вчителювати – це впливати! І всім, хто мріє залишити по собі слід, потрібно сюди. Це відповідальна та дуже почесна професія. Вчитель – це не про «предмет» викладання, це про виховання. Ми вчимо дітей мислити, комунікувати, поважати, приймати, застосовувати стандарті знання у нестандартних ситуаціях, отримувати насолоду від процесу пізнання в саморозвитку, мати активну життєву позицію, усвідомлювати свою важливу роль у такому непростому світі, бути у ньому впевненим і щасливим. Я мала честь виховати не одне покоління дітей і щаслива знати, що є особлива персона для багатьох хороших людей. Абсолютно немає значення який предмет я викладаю, головне чи я усвідомлюю, як своїми словами, своїм стилем спілкування, позицією, чесністю, увагою, довірою і глибокою повагою до учнів, впливаю на їхнє особистісне становлення.

Чи можете ви виділити переваги та недоліки вчителювання?

Я б сказала, що переваг більше ніж недоліків. Головний недолік полягає в об‘ємі заробітної плати, оскільки вона не відповідає об‘єму праці, виконаної мною. Діяльність вчителя для багатьох стала сферою послуг, а раніше вчительську діяльність цінували більше.

Чи присутнє у вас шалене натхнення працювати так як на початках вашої кар‘єри?

Шалене бажання так само присутнє, як і тоді, коли почала викладати. Я люблю свою справу, це моє покликання, я вмію це робити і я цим живу. Не уявляю свого життя без дітей, та ще й таких талановитих.

Що особисто для вас найважче у професійній діяльності?

Найважче для мене – це спілкування з батьками. Вони інколи не чують мене та своїх дітей, до них непросто достукатись з приводу тієї чи іншої проблеми, які зазвичай виникають зовсім неочікувано.

Учні вас сприймають не лише як учителя, але і як життєвого наставника?

Мабуть, що так. Бо наставник – це той, хто радить, хто вміє слухати і чути. Він повинен бути тактовним, дотримуватись конфіденційності, також знає як проявити турботу, легко йде на контакт, терплячий та неприскіпливий, любить свою справу, ентузіаст.

В чому полягає особливісь  саме вашого навчального предмету?

Ми, вчителі образотворчого мистецтва, будуємо творчі здібності кожної дитини, сприяємо їх розвитку. Також залучаємо школярів до досягнень світової художньої культури, оскільки ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не лише розум, але й порушує чуйкість, уміння розуміти прекрасне. Розвивається художнє сприйняття здатності отримувати естетичну насолоду від творів мистецтва та краси навколишнього світу. А ще стимулюємо, мотивуємо, розшукуємо здібності та таланти.

Як і в любої творчої особистості, у вас повинен бути улюблений стиль. Який він?

Я дуже люблю живопис, бо він «живий».

Творчість яких митців вам найбільше до вподоби?

Мені подобається сучасна українська художниця-живописець Євгенія Гапчинська. Я завжди ставлю її в приклад для своїх учнів.

Я знаю що ви займаєтесь розписом на замовлення: розписували декоративні елементи однієї з кав‘ярень у Рівному. Розкажіть, будь ласка, про вашу позашкільну діяльність.

Здебільшого займаюсь розписом стін як і для державних замовників, так і для приватних.  Це і кафе, і дитячі лікарні, і приватні та багатоквартирні будинки.

Якби зараз перед вами стояв вибір: вчителювання у школі або просто займатись творчістю для себе. Що ви обрали б?

Навіть якби і займалась творчістю просто так, то всеодно знайшла б шляхи аби поділитись своїми знаннями та уміннями з іншими. Можливо, організовувала б майстер-класи, можливо, відкрила б свої курси з образотворчого мистецтва і навіть задумалась би над тим, щоб написати власну книгу чи міні-довідник. Ну, словом, надто далеко від вчителювання я б не відійшла.

Ви згадували що навчали не одне покоління дітей. Чи є серед них ті, які заявили про себе у суспільстві?

Скажу, що заявили про себе та стали визнаними, але, на жаль, не в Україні. Багато з моїх учнів навчались за кордоном, а згодом їм надходили достойні пропозиції на рахунок роботи. Приємно чути від них звістки та слова подяки за науку, яку вони перейняли від мене. І знаєте, мене це дуже спонукає та мотивує працювати далі, навчатись самій, удосконалювати професійні навички та передавати свій досвід й натхнення учням.

Вчителювання для вас – це стиль життя, а не просто професія?

Так, це мій стиль життя, мій ритм, моя робота й відпочинок водночас.

Спілкувалася студентка 1 курсу спеціальності «Журналістика» Волинського національного університету імені Лесі Українки  Харчук Наталія