СЬОГОДНІ: П’ятниця, 05.06.2020, 13:22

Сергій Шаптала: “Головний принцип командира – довіра підлеглих”

Про службу в українській армії, бойовий шлях під час російсько-української війни та нелегкі воєнні рішення говорили з командувачем військ Оперативного командування «Захід», Героєм України генерал-майором Сергієм Олександровичем Шапталою в ефірі Армія ФМ.

Як починалась служба і наскільки тернистим був шлях?

У мене було бажання  вступити до військового закладу. Закінчивши його, я до посади командувача ОК «Захід» пройшов всі сходинки військової кар’єри. Розпочинав від командира взводу. Про військову службу знаю не з чуток. Здебільшого служив у Володимир-Волинському, обіймав керівні посади як командир 300-го механізованого полку в Чернівцях.

Найяскравішою сторінкою військової кар’єри вважаю службу в 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді, де і зустрів початок неоголошеної війни проти України. Цей проміжок служби був найтяжчим і найяскравішим у моєму житті.

Чому захотіли стати військовим, а коли вирішили вступати, то на кого саме?

Вступав я у загальновійськове командне училище в Києві на фах розвідувальний. Потім воно було розформоване і переформоване в Одеське загальне військове училище, а далі в Одеський інститут Сухопутних військ. А вже 3-4 курс я навчався в Одеському інституті і є його випускником.

А за яким фахом ви навчалися?

Командир механізованого взводу. Фах залишався то й же, тому що і в Одесі було загальновійськове училище. Це потім зробили інститут Сухопутних військ, тому що вже, крім напрямів загальновійськового училища, там почали навчати артилеристів, розвідників і так далі, тому і став він Одеським інститутом.

А після закінчення куди за розподілом потрапили?

Після закінчення потрапив в 13-й армійський корпус, де зараз ОК «Захід», але в 51-ту окрему механізовану дивізію в Володимир-Волинський командиром взводу.

Початок війни, ви його зустріли як піхотинець. Де брали участь у перших боях?

2014 рік увійшов в долю кожного свідомого українця, адже російські війська підступно перетнули кордон нашої держави та зазіхнули на нашу територіальну цілісність.

І 2014-2015 рік під час проведення терористичної операції на сході України я очолював 128-му бригаду. Пройшла вона тяжкий бойовий шлях – це і оборона Станиці Луганської, запеклі бої біля Донецька, шахта Бутівка, Піски, Опитне. Піхоті завжди найважче, бо до супротивника вона найближче. Але ми поступово набрались бойового досвіду. І зима 2015 року показала при обороні Дебальцевого, для мене це взагалі особиста сторінка війни, та й для нас всіх це було суворе випробовування. Нам вдалося під обстрілами ворожої артилерії зупинити наступ ворожих танків, і насамперед завдяки піхоті. Найголовніше, в тих складних умовах змогли звести до мінімуму втрати серед особового складу.

Ви очолювали піхотний підрозділ. Чи важко було ухвалювати рішення?

Головний принцип, яким керується кожен командир, –  довіра підлеглих. Якщо солдати будуть довіряти, то і завдання, які стоять перед командиром, будуть виконані. Найголовніше – нікого не втратити. Війна – гарний вчитель, який, на превеликий жаль, не пробачає помилок.

А яка з нагород найважливіша? Чи, можливо, вона особлива саме для Вас?

Кожна з нагород далась мені вкрай важкою ціною. Це не лише моя заслуга, це заслуга всього особового складу, який був пліч-о-пліч. І що мене оцінили найвищою нагородою держави, я завдячую особовому складу, який більше заслужив на нагороду.

Найважливішою нагородою для мене буде наша цілковита перемога, відновлення державних кордонів України. Кожна нагорода отримана якоюсь ціною, за якийсь вчинок і кожна нагорода дуже дорога.

Що для Вас бути піхотинцем?

Піхотинцем бути нелегко, але почесно. Це люди, які постійно запилюжені, стомлені, в дощ, спеку саме вони стають першими на шляху загарбникам. Піхота перша дивиться в очі ворогу, саме вони беруть на себе перший удар, найбільше навантаження. Відіграють вирішальну роль під час виконання завдань в районі проведення операції ООС.

А яким ви бачите ідеального піхотинця?

Ідеальний піхотинець повинен вміти все. Порівнюючи з іншими родами, видами військ, піхотинець найбільш відповідальний. Він поєднує всі спеціальності – є трохи артилеристом, трохи сапером, зв’язківцем і так далі.

Які дасте поради для піхотинців?

Раджу усім військовослужбовцям нашої армії насамперед залишатися незламними та вірними присязі. Завжди вірити в свої сили, дружнє плече бойового побратима. Як би складно не було пам’ятати, що Батьківщина в нас одна. Синівський обов’язок берегти її, даруючи мирне  небо над нашими містами та селами. І завдяки наполегливій та самовідданій службі військовослужбовців-піхотинців механізованих мотопіхотних, зараз уже гірсько-штурмових військових частин і підрозділів піхота стала потужною силою, яка поєднує в собі професійну майстерність, високий моральний дух особового складу та сучасне озброєння і техніку. Тож у професійне свято бажаю всім піхотинцям та їхнім родинам міцного здоров’я, витримки, незламної сили волі і духу, миру та перемоги в ім’я України.