Тарас Максименко: «Жити доведеться у звичайному житті, а голосували за Матрицю» | Рівненські новини
СЬОГОДНІ: Четвер, 19.09.2019, 23:08

Тарас Максименко: «Жити доведеться у звичайному житті, а голосували за Матрицю»

Причини голосування за Зеленського набагато глибші, ніж їх нам намагаються пояснити політичні експерти. «Феномен Зеленського» краще пояснювати крізь призму відкриттів Павлова і Ухтомського. Насправді цей матеріал мав би написати дипломований психіатр, але не знайшовши матеріалу від спеціаліста – вирішив написати такий матеріал сам. В матеріалі мова піде про те, як завдяки дзеркальним нейронам, динамічному стереотипу перемогла нижча домінанта народонаселення.
«Голова – предмет темный и исследованию не подлежит». Але тільки не для технологів. Після винаходу магнітно-резонансного томографу завіса таємничості з мозку спала, але маніпуляцій з ним – це не зменшило.

Людський мозок – це мережа приблизно зі ста мільярдів нейронів. Залежно від стимуляції нейронів, одні зв’язки стають ефективнішими і міцнішими, а інші слабшають. Якщо якась дія повторюється, то мозок вибудовує нейронні зв’язки, фактично, переводячи дії в тій чи іншій ситуації до автоматизму.

Отже, далі мова про нейрони та динамічний стереотип.

Взагалі, нейрони є клітинами, що спеціалізовані для передачі сигналів. За допомогою нейронів електричні або електрохімічні сигнали можуть передаватися від однієї клітини до іншої.

Нові неврологічні дослідження підтвердили існування емпатичних дзеркальних нейронів – нейрони головного мозку, які збуджуються як при виконанні певної дії, так і при спостереженні за виконанням цієї дії.

Коли ми відчуваємо емоції або виконуємо дії, спрацьовують певні нейрони. Але коли ми бачимо, як це робить хтось інший або уявляємо собі це, спрацьовують багато тих самих нейронів, немов це ми робимо самі. Ці емпатичні нейрони пов’язують нас з іншими людьми і дозволяють відчувати те, що відчувають інші. Так само як ці нейрони реагують на нашу уяву, ми отримуємо від них емоційну віддачу, як від іншої людини.

Тобто, успішність серіалів та шалена популярність у свій час «Рабині Ізаури» полягає в наявності у нас, людей, даних дзеркальних співпереживаючих нейронів. Людина розумна, занурена в перегляд того чи іншого телевізійного продукту з чіткою градацією на добро та зло може почати сприймати все побачене за «чисту монету» і готова не розділяти побачене від реального.

Останніх декілька десятків років над нами, мешканцями населяючими Україну, ставлять потужні теле-експеременти в основі яких наші особливості мозку. Дані технології застосовували в площині не політичній, але дотичній до політики. Через різні розважальні програми нашим людям, які паталогічно не люблять владу – цю паталогію тільки підживлювали та поглиблювали.

Сміючись з влади і викриваючи її «пороки» телевізійники стали фактично основними формувачами політичних настроїв мешканців України. Перевівши усю політичну дискусію України в камеді, телевізійники знищили будь яку можливість дискутувати всерйоз про перспективи нашої країни.
Натомість, в нас самих телевізійники вибудовували динамічний стереотип ненависті до любої влади в Україні та несерйозність жодного поступу нашої країни вперед.

Динамічний стереотип – це ланцюг умовнорефлекторних реакцій на послідовний вплив ряду умовних і безумовних подразників, повторюваних в строго певній послідовності. Тобто, дивлячись телепродукти чи по телевізору, чи в Інтренеті, чи в соцмережах нам вибудовували динамічний стереотип несприйняття дій влади і замикали в психологічний сценарій: жертва, спаситель, переслідувач (тиран). Коли тиран (переслідувач) – це влада, спаситель – це опозиція або хто бореться-висміює владу та жертва – це народ. Нам з вами реально навязали даний психологічний трикутник, у якому ми приречені бігати фактично в замкнутому просторі. І вже завтра – сьогоднішній спаситель (в основі якого дитячий комплекс – кликати старших заступатися за нас) стане для жертв тираном. Хто би не прийшов до влади!

Домінанта за академіком Ухтомським або чому морквинка привязана до голови ослика сильніша від «віри.армії.мови».

Академік Ухтомський ще сто років тому відкрив поняття домінанти.
Домінанта — стійке вогнище підвищеного збудження нервових центрів, при якому збудження, яке приходить в центр, слугує посиленню збудження у вогнищі, тоді як в останній частині нервової системи широко спостерігається процес гальмування.

Однак домінанта не являється прерогативою кори головного мозку, це загальна характеристика всієї центральної нервової системи. Академік Ухтомський бачив різницю між «вищими» та «нижчими» домінантами. «Нижчі» домінанти мають фізіологічний характер, «вищі» — які виникають в корі головного мозку — складають фізіологічну основу «акту уваги і предметного мислення».

Тобто, дії (голосування) згідно нижчих домінант не задіюють кору головного мозку взагалі.

Як тут не згадати Абрахама Маслоу з його пірамідою. На даний час в Україні перша сходинка – фізіологічна (органічні потреби) перемогла у першому турі усі сходинки піраміди. Нагадаю наступною сходинкою йде – потреба в безпеці (армія), потім потреба в приналежності (мова), а однією з найвищих сходинок піраміди Маслоу вважається потреба у пізнанні (віра).

Битва інстинктів триває – хто переможе, – холодильник чи розумна голова? Чекати не довго. Скоро другий тур виборів.

Джерело: Тарас Максименко